Сьогодні Григорій Сковорода святкує 300 років
Григорій Савич Сковорода – найвидатніша постать у культурному й літературному житті України ХVІІІ ст.. Великий народний мислитель, просвітитель і письменник, він у своїх творах розвивав цілий ряд ідей, актуальних для свого часу, виражав передові погляди українського громадянства. Його багатогранна філософська й літературна творчість – це остання ланка в перехідному періоді від давньої української літератури до нової.
Григорій Сковорода був всебічно обдарованою людиною – філософом-мислителем, письменником, музикантом, знавцем античності й середньовіччя, володів кількома мовами – латинською, старогрецькою, староєврейською, польською, німецькою, російською. Він постійно вчився, поглиблював свої знання та передавав їх учням, близьким знайомим, випадковим слухачам. Мандруючи Україною і світами, він цікавився життям, звичаями, мистецтвом, віруваннями інших народів, вкраплював у свої твори враження від побаченого й почутого.
Григорій Сковорода – це джерело духовної величі. В ньому завжди вражала й вражає подив гідна цілісність натури й принциповість. Він є чи не найцікавішою постаттю, яка стала мегапопулярною ще за життя.
Про життя українського Сократа, самобутнього європейського філософа, світового мораліста, улюбленця українського народу, якому 3 грудня виповниться 300 років з дня народження розповідає книжкова виставка Яготинської центральної бібліотеки для дорослих «Світ ловив мене та не спіймав».
Саме такі слова заповів написати на власній могилі Григорій Савич, адже у своїх творах – віршах, байках, філософських трактатах – він детально описав спокуси, які чатували на нього упродовж життя, і розповів, як зумів їх уникнути. Таємні знання власного серця він зробив загальнонаціональною спадщиною. Сковорода – вічний, а отже сучасний і актуальний як ніколи.
Його філософські твори, переклади, збірник «Сад божественних пісень», «Байки харківські» привертають дедалі більше уваги. Тому ми хочемо зробити його максимально близьким до сучасного читача.
