Лялькових справ майстриня
Днями в етносвітлиці відбулася зустріч із лялькаркою Наталією Коваленко із села Сотниківка. Жінка родом із села П’ятихатки Василівської громади Запорізької області. До вислуги працювала на педагогічній ниві, 16 років обіймала посаду директора освітнього закладу. Посадила сад на обійсті школи, виростила трьох дітей…
«Ляльковий шлях» Наталії розпочався випадково. Онучка плакала за лялькою, в якою зламалися ніжки і, щоб зарадити «горю», замість кінцівок прилаштувала під спідницею скриньку. Там же щасливе дівча мало змогу ховати свої дрібнички від молодшого брата.
Згодом переїхала у Київ вслід за молодшим сином, який вступав до вишу. Звичка прокидатися рано в сільській місцевості нікуди не поділася. То ж, доки столиця спала, жінка створювала чепурух із секретом: під ошатним вбранням ховала невеличку скриньку, куди можна було б покласти прикраси, біжутерію, гроші, цукерки… Коли було зроблено певну кількість екзеплярів і їм, певно, стало затісно в квартирі, понесла їх на показ до київського метро. Перехожі зупинялися не лише, щоб полупати очима чи помацати руками, а й придбати у дар. З’ясувалося, що хобі може перетворитися на прибуткове заняття!
Так почали з’являтися яскраві індивідуальності – з характером, емоціями, душею. Одна виглядає задумливою й вся в турботах, інша – дбайливою господинею, третя – бадьорою й запальною. Дивина, як усе це передає майстриня. Ці ляльки справжні модниці – стрічки, мереживо, плетиво, віночки, вишивки, намисто. За словами майстрині, кожна сама обирає собі вбрання.
За п’ять років рукоділля Наталією Коваленко створено сотні ляльок. Отримані кошти за іграшки вона перераховує Збройним силам України. Обидва сини – Сашко й Максим – боронять нашу землю від ворога. Донька Тамара разом із сім’єю перебувала в окупації, тож жінці не з новин відомо, що таке війна…
Запрошуємо бажаючих переглянути персональну виставку та підживитися позитивною енергетикою, написати кілька речень у книзі відгуків і задонатити на нашу довгоочікувану перемогу!
