Масниця: історія та традиції святкування
Масниця, або Сиропусний тиждень, – останній тиждень перед Великим постом… Святковий час, для якого традиційним був своєрідний розгул ситості й веселощів. Протягом тижня на стіл подавали налисники із сирною начинкою, сирники і, звичайно, вареники з сиром і сметаною – не даремно ж наші прадіди приповідали: вареники доведуть, що і хліба не дадуть.
Цей тиждень називають ще «бабським»: жінки лишали клопоти на чоловіків, святково одягалися і весь тиждень… «відривалися». Однак напередодні свята ретельно прибирали оселю, робили усю важку роботу. А зранку в понеділок на Масницю жінки збиралися в корчмі справляти колодки – символ продовження роду. Жінки, які приходили в шинок, приносили вже готовий, прибраний Колодій. Одна з них клала на стіл сповите полінце, а решта голосно викрикували: «Народився Колодій, народився». Взявшись за руки, тричі обходили довкола, роблячи ритмічні рухи, супроводжуючи їх вигуками та піснями:
А вже наше дитя народилось,
А вже дитя на світ божий та й з’явилось!
Колодка чи поліно залишалося у корчмі до суботи, бо «у понеділок вона народилася, у вівторок хрестилась, у середу похрестини, у четвер колодка помирає, в п’ятницю її хоронять, а в суботу оплакують».
Крім цього жінки ще ходять по домах, де є дорослі дівчата та хлопці та прив`язують колодку матерям до ноги. Це кара за те, що не оженили синів чи не повіддавали дочок впродовж останніх м`ясниць. Все це робиться з жартами, сміхом і веселощами. Дівчата теж в`яжуть колодку парубкам до лівої руки. Дівоча колодка оздоблена барвистими стрічками та паперовими квітами. Парубки повинні платити дівчатам викуп за колодку грішми або подарунками.
В п`ятницю – частунок тещі. Зять пригощав тещу варениками – «щоб доброю була, не сварилася».
Остання неділя перед Великим постом була прощеною. Просили прощення за «кривди» чи «гріхи», заподіяні протягом року. Тричі вклонялись і тричі просили прощення. Відвідували і цвинтар, щоб і померлі родичі простили їм.
Погулявши отак цілий тиждень наші люди говорили так:
«Масляна, Масляна. Яка ти мала, – якби ж тебе сім неділь, а посту одна!»
*На фото в українських костюмах нашого краю, відзнятих в рамках проєкту «Духовні скарби Яготинщини», видно як жінки готувалися до свята, знали собі ціну і були красунями.
