«Мальви світанкові» Лариси Зеленської
У читальній залі Яготинської централізованої бібліотеки для дорослих відбулася подія, що стала справжнім святом для поціновувачів поезії — презентація нової поетичної збірки Лариси Зеленської «Мальви світанкові». Атмосфера заходу була по-особливому теплою, щирою, сповненою ніжності й трепетного захоплення словом.
Лариса Зеленська — добре знана постать у культурному житті Яготина. Народившись у цьому мальовничому місті Київської області, вона з дитинства проймалася красою рідного краю, яка згодом лягла на сторінки її поетичних творів. Вона навчалася в Яготинській середній школі №3, а в 1989 році завершила навчання на філологічному факультеті Київського педагогічного інституту. Її професійний шлях — це низка важливих і творчо наповнених етапів: учителювання, журналістика, керівництво пресслужбою Яготинської районної ради, робота у музейних закладах. Сьогодні Лариса Зеленська працює бібліотекарем в Яготинській центральній бібліотеці для дорослих та очолює літературно-мистецьку студію «Поетичне сузірʼя Яготинщини».
Збірка «Мальви світанкові» — це не просто книга віршів. Це витончене сплетіння спогадів, почуттів, вражень і спостережень авторки, глибоко вкорінених у рідну землю, традиції та внутрішній світ людини. Її поезія — ніжна, світла, часом лірично-тужлива, але завжди щира й відверта.
Презентація книги стала зустріччю однодумців, друзів, творчих колег. Особливо зворушливо звучали вітання від учасників літературно-мистецької студії, багато з яких написали поетичні привітання до виходу нової збірки. У залі лунала поезія у виконанні самої Лариси Зеленської, а також пісні, створені на її вірші — гармонійне поєднання слова й музики, що додавало події емоційної глибини.
Варто згадати, що Лариса Іванівна — не новачок у літературному процесі. У 2006 році вона стала переможницею другого фестивалю «Поетична зима» в місті Біла Церква. Її попередні твори — поетична збірка «Замріяний цвіт» (2007 р.) та роман «Жайворонок» (2021 р.).
Захід став черговим підтвердженням того, що слово має силу єднати, надихати й зцілювати. І доки в серцях звучить поезія Лариси Зеленської, квітнуть на світанкових стежках її «мальви» — ніжні, життєдайні, справжні.
