Кілька фактів про місце вічного спокою Катерини Білокур
Могила народної художниці України Катерини Білокур – одна з найважливіших локацій віртуального туристичного маршруту «Простір Катерини Білокур. 125 років пам’яті». Це не лише місце поховання Великої художниці та людини, а й нагадування про велич, яка не згасає з часом.
1. Катерина Василівна Білокур померла 9 червня 1961 року у Яготинській районній лікарні від онкологічного захворювання.
2. Похована 11 червня 1961 року у центрі села Богданівка на території меморіального комплексу, облаштованого на честь визволителів Богданівки від фашистських загарбників у 1943 році та подвигу воїнів-односельців у часи Другої світової війни.
3. Пам’ятник на могилі художниці встановлений 30 жовтня 1967 року згідно з рішенням загальних зборів колгоспу імені Бондаренка від 15 травня 1965 року.
4. Автором погруддя є Іван Гончар - відомий скульптор, графік, художник, етнограф та колекціонер українських старожитностей.
5. Іван Гончар високо цінував творчість Катерини Білокур і мав намір намалювати її портрет. Для цього кілька разів приїздив до Богданівки, де художниця позувала йому, не відриваючись від роботи над своїми картинами.
6. Надгробну скульптуру митець створив на основі богданівських ескізів з натури та фотографій Катерини Василівни, а консультував його брат художниці Григорій Білокур.
7. Робота поєднує в собі стриману пластичну манеру виконання з портретною точністю і передає художницю такою, якою її знали за життя.
8. Пам’ятник має вигляд бюста, висіченого з граніту, встановленого на гранітному постаменті. Постамент прикрашений українським орнаментом, з фасадної сторони викарбувано напис «Катерина Білокур. 1900-1961». Автор архітектурного проєкту - Яків Ковбаса.
9. Пам’ятник виготовлений у Київських міжобласних спеціальних науково-реставраційних виробничих майстернях Художнього фонду УРСР за кошти Катерини Білокур.
10. Встановленням нагробка найбільше опікувалася сільський голова Любов Тонконіг, двоюрідна сестра художниці.
11. У 1973 році, коли виник задум створити в хаті Катерини Білокур музей, виконавчий комітет Яготинської районної ради депутатів трудящих, «враховуючи побажання громадськості села і клопотання правління колгоспу ім. Бондаренка» прийняв рішення «перезахоронити останки і перенести пам’ятник художниці, споруджений на могилі, до садиби-меморіалу народної художниці УРСР Катерини Василівни Білокур». З невідомих причин рішення не було виконане.
12. Катерину Білокур, за традиціями СРСР, поховали без священника. Її могилу, а також хату, 9 червня 1991 року освятив протоієрей Української автокефальної православної церкви Петро Бойко.
13. Катерина Василівна була віруючою людиною, а віруючих українців ніколи не ховали поза цвинтарем. У 90-х роках ХХ сторіччя серед української інтелігенції, зокрема про це мріяв Микола Кагарлицький, виникла ідея спорудження на місці поховання К.Білокур каплиці. Це залишається завданням для наступних поколінь.
14. Зазвичай до могили Катерини Білокур шанувальники приносять не вишукані букети, а польові квіти, колосся, калину, яблука.
15. Могила художниці відноситься до Державного реєстру нерухомих пам’яток України як об’єкт культурної спадщини національного значення під номером 100029-Н.
Місце поховання Катерини Білокур – це місце зустрічі у спокої Богданівки шанувальників, туристів та дослідників творчості художниці.
Історія нашої геніальної землячки розповідає про справжню красу, що не в’яне, а переходить у спадщину та надихає нові покоління. Її талант і любов живуть не лише в полотнах, а й у серцях людей.
